середа | 11 грудня 2019 | 17:48
16.11.2015

Інтерв’ю Голови ФПУ Григорія Осового газеті Верховної Ради України «Голос України»

У пошуках національної моделі соціального діалогу

У номері газети Верховної Ради України «Голос України» за 13 листопада ц.р. надруковано інтерв’ю з Головою СПО об’єднань профспілок, Головою Федерації профспілок України Григорієм Осовим. Наводимо його текст.

«Нещодавно відбувся конгрес Європейської конфедерації профспілок у Парижі, який констатував трансформацію соціального діалогу в Європейському співтоваристві. На зміну традиційному формату приходить новий наднаціональний і наддержавний соціальний діалог.

Про це ми попросили розповісти докладніше голову Федерації профспілок УкраїниГригорія Осового

- Григорію Васильовичу, скажіть будь ласка, Федерація профспілок України вперше бере участь у такому представницькому європейському профспілковому форумі?

Потрібно зазначити, що Федерація профспілок України не будучи поки що членом такого авторитетного європейського профспілкового об’єднання бере активну участь за його запрошенням в заходах, що проводяться ЄКП. Більш того, слід зазначити, що ФПУотримує солідарну підтримку у відстоюванні прав та інтересів працівників від Міжнародної конфедерації профспілок, Пан’європейської регіональної ради, членом яких є, і має спеціальний консультативний статус при Економічній і соціальній раді ООН, співпрацює з Міжнародним бюро праці, Європейським соціально-економічним комітетом, національними профцентрами майже 60 країн.

- Це безумовно свідчить про авторитет українських профспілок у міжнародному профспілковому русі, тому важливо як розвиток соціального діалогу в Україні кореспондується з міжнародними процесами в цьому питанні?

Європейські профспілки мають за плечима досвід проведення соціального діалогу, який вимірюється десятиліттями. Наприклад у Франції статус Національної соціально-економічної ради як органу соцдіалогу, визначеного у Конституції країни ще у 1925 році. За цей час відбулося багато трансформацій, як його форми, так і змісту. І в той же час цей процес не стоїть на місці, він живий, він рухається і має змінюватися у залежності від того в які умови поставлені наймані працівники, яким чином бізнес виконує взяті на себе соціальні зобов’язання. Водночас у цьому форматі важливою складовою залишається і регуляторна роль держави. Інтереси трудящих представляють і захищають профспілки як третя повноцінна сторона соціального діалогу.

Про зміни, які відбуваються свідчить і те, що у своєму виступі Президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер закликав до зміцнення європейського соціального виміру. Він наголосив на необхідності заново відкрити для себе ефективність договірної політики і на рівні підприємств, на рівні учасників, на рівні країн, на європейському рівні. Щоб підкреслити вагу соціального діалогу, він призначив віце-президента, відповідального за його розширення. Про необхідність врахування в політиці ЄС соціального виміру та «перезавантаження» соціального діалогу заявили Президент Європарламенту Мартін Шульц, Президент Франції Франсуа Олланд, мер Парижу Анна Ідальго, а також Генеральний директор Міжнародної організації праці Гай Райдер.

Як відомо, соціальний діалог пронизує весь процес євроінтеграції. Соціальний діалог закладений в договорах ЄС, Хартії фундаментальних прав ЄС, європейському трудовому законодавстві, правозастосовній практиці Європейського суду, Європейської соціальної хартії та конвенцій МОП, ратифікованих країнами ЄС.

Однак універсальної моделі соціального діалогу не існує, тож усі постійнодіючі або спеціалізовані форми ведення такого діалогу мають бути пристосовані до національних умов і до конкретної ситуації.

Говорячи про розвиток виробничої демократії в Україні ми вимушені констатувати, що дієвого соціального партнерства до цього часу не існує як і в жодній з пострадянських країн.

Хоча за формами діалогових стосунків ми виглядаємо доволі європейськими. Всі проекти постанов і законів, ініційованих Урядом, направляються СПО профспілок для обговорення, маємо представництва на засіданнях Кабінету Міністрів і профільного Комітету ВРУ з питань соціальної політики, праці та соцзабезпечення, на національному рівні укладена на тристоронній основі Генеральна угода, діють соціально-економічні ради, в т.ч. територіального рівня.

Тому що держава і роботодавці ще не сприймають профспілки в якості рівних партнерів при розробці програм, прийнятті рішень, і головне, належне реагують на їхні пропозиції, беручи до реалізації

Україні як державі, що визначила пріоритетом вступ до Євросоюзу необхідно продовжити реформування трудового та соціального законодавства для узгодження з нормами ЄС та відповідними конвенціями МОП не лише для їх більшої адаптації до змін, що відбуваються, але й для посилення захисту працюючих.

Зокрема, ми не можемо змиритися з тим, що в минулі роки шляхом внесення змін до так званих галузевих законів фактично вимито право працівників на страйк, гарантоване ст.44 Основного закону.

- Ви сказали про необхідність пошуку власної національної моделі соціального діалогу і це підтверджується виступами провідних європейських політиків, а власне на чому потрібно сфокусувати увагу, щоб досягтиуспіху?

Соціальний діалог, - це важливий компонент належного державного управління, а участь усіх трьох сторін у становленні та реалізації соціально-економічної політики держави дозволяє забезпечувати баланс між потребами економічного розвитку і соціального благополуччя.

Тому прийнятий на Конгресі підсумковий документ - Паризький маніфест - має не лише європейське звучання, а й велику практичну користь для країн, які стали на шлях євроінтеграції.

Темою номер один на форумі стало питання про сталий економічний розвиток і робочі місця.

Його вирішення наші європейські колеги вбачають у діях спрямованих на зміцнення реального сектору економіки і стимулювання інноваційних, конкурентоздатних і соціально стабільних галузей і послуг. Глобалізація диктує свої умови і Європа має адекватно реагувати на її виклики, щоб не втратити ринки. Однак ЄКП виступає проти фінансового зорієнтованого на ринок капіталізму та вимагає узгодженої з профспілками промислової політики, повної зайнятості та якісних робочих місць. Вимагає покласти край політиці жорсткої економії, підвищення оплати праці, щоб стимулювати внутрішній попиту та економічне зростання, скоротити соціальну нерівність. ЄКП вбачає «Новий шлях» для Європи, який передбачає програму інвестицій в обсязі 2% від ВВП в рік протягом 10 років, щоб створити якісні робочі місця з гідними умовами праці та її оплати. Головне завдання, що переслідують європейські профспілки – це створення сильної економіки для людей.

Генеральний секретар ЄКП Лука Висентіні, якого обрано на цю посаду на чотирьохрічний період зазначив, що роки кризи і скорочень були дуже руйнівними для сімей робітників. І ЄКП буде вести переговори з європейськими інститутами і роботодавцями аби 2016 рік став роком виконання Президентом Єврокомісії обіцяного по соціальній Європі, досягнення найбільш вигідних результатів для робітників. Зокрема у ближчі два роки має бути створено до 1,3 млн. додаткових робочих місць, до березня 2016 року – розроблено пакет мінімальних соціальних прав як своєрідний «санітарний кордон» в рамках ЄС для захисту ринку праці та його вирівнювання на всьому європейському просторі.

Зараз спільно з експертами Міжнародної організації раці завершується опрацювання Проекту програми гідної праці для України. Національна соціально-економічна рада взяла на себе розроблення програми реформи оплати праці, кардинального підвищення її рівня.

Інші важливі теми, які було порушено під час Конгресу, - зростання конкурентоспроможності самих працівників. Це підвищення кваліфікації працівників разом із науковими дослідженнями і інноваціями на робочих місцях як умова стійкого економічного зростання. І звісно, що в цьому питанні основна ставка зроблена на молодь, створення для неї нових високотехнологічних робочих місць, вимоги покласти край неоплачуваним стажуванням, віковій дискримінації тощо.

- Наскільки ці загальнопрофспілкові проблеми актуальні для Українських профспілок і що ми робимо щоб вплинути на ситуацію.

Дійсно багато в чому соціально-економічні проблеми, які стоять перед нашими колегами схожі з тими, які сьогодні долають українські профспілки. Це і урядова політика жорсткої економії «затягування пасків» і низький рівень оплати праці та її незадовільні умови, недостатня соціальна відповідальність бізнесу, молодіжне безробіття. Але це все в українських реаліях слід ще помножити на девальвовану гривню і надвисокий рівень інфляції. Тому Федерація профспілок України активно поєднує соціальний діалог на всіх рівнях із протестними діями, щоб голос простої людини був почутий. Ми боремося і ведемо перемовини з соціальними партнерами про підвищення мінімальної заробітної плати не «косметично», а в рази, за справедливий прожитковий мінімум, створення достатньої кількості якісних робочих місць, і в першу чергу, для молоді з безпечними умовами праці, повагою до прав людей найманої праці. Ми домоглися внесення до Верховної ради України пакету «соціальних» законопроектів про індексацію грошових доходів населення, про зниження рівня оподаткування пенсій, про здешевлення ціни на природний газ для населення, відновлення фінансування за рахунок коштів соціального страхування літнього оздоровлення дітей, санаторно-курортного лікування працівників.

ФПУ бере активну участь і вносить пропозиції щодо розробки та реалізації національних планів реформ в усіх доступних їй робочих групах і комісіях, виступаючи за європейські соціальні стандарти. Зокрема, як член Платформи громадянського суспільства «Україна-ЄС». З огляду на досвід країн ЄС важливо те, що соціальний діалог виявився цінним демократичним засобом розв’язання соціальних проблем, сучасним і динамічним процесом, що має унікальний потенціал і широкі можливості у сприянні прогресу в питаннях глобалізації, регіональної інтеграції і перехідного періоду. Тому альтернативи соціальному діалогу у сфері соціально-трудових відносин для держави, що просувається по шляху євроінтеграції, немає».

Джерело: ФПУ